Я купив новий телевізор, йди подивись! Великий, з овальним екраном Панасонік. Такий був популярний десь в 98-му. Де ж ти його знайшов? І що ми на ньому дивитимемось? Він ще ловить декілька каналів, зі старих супутників. Все для доці. Хутчіш, нам потрібно йти. Збирайся. Немов опавше листя, все навколо червоне, немає птахів, небо сіре, повітря забруднене. Смерть. Якби ж ще розуміти що тут сталось. "Нам потрібні харчі ",- промовляє він. Далеко не відходимо і дивись обережніше, слідкуй куди стаєш. Через це листя нічого не видно. Диви, як гарно вона виглядає здалеку, як виділяється на цьому фоні. Лиш...що це там? Що там рухається? Знову вони? Камуфляжні костюми, зброя, противогази - вони б нам не завадили. Скоріш ховаємось. Якщо помітять нас ,ми - трупи. Що їм потрібно від нас? - наші легені. Легені? Хутчіш ось за той трактор. Грунт мягкий, ніби після дощу,поглинає взуття, заповільнює хід. Крок не туди. І ось воно: кольори! Дим кольорів райдуги, флюресентно насичених та до неймовірного болю жгучих. Не зрозуміло звідки він взявся. Але це все після отієї останньої битви. Витікаючи з-під землі, він обпалює шкіру, не зважаючи на захисний одяг. Немов яд, виїдає все навколо. Але мене він не зачепив. Він кричить від болю. Вся шкіра покрита пухирями, великими та водянистими. Вони лопають. Згустки крові винирюють крізь них. Шкіра ,немов сир після духовки ,—плавиться. Болото та сир - видовище не з приємних. Його вже не врятувати. Дитина! Мені потрібно врятувати дитину! Ось трактор, потрібно сховатись за нього. Їх занадто багато, мені їх не врятувати. Чується шорох, обертаюсь, Glock 9мм дивиться прямісінько мені між очима, Дуло опускається трохи нижче, доноситься вистріл. Біль стерпна, нічого особливого, ніби став на кличник. Важко дихати. А небо таке сіре, променів сонця не видно, все затягнуте. Люди в масках обступили, здирають одяг з мене. Їм потрібні легені. Вони їх отримають. Прости.
Листаю я стрічку у фейсбуці та натрапляю на новину: "Gay Pride Parad 12.06.15". Ще після приїзду мені розповідали, що в Тель-Авіві проходить один з найкрупніших Гей-парадів та радили обовязково відвідати, хоча би один разочок. Я чекав цього параду, напевно, більше, ніж всі ті, кхм, чоловіки. Чесно кажучи, розраховував я побачити зовсім не те, що побачив сьогодні. З минулого досвіду роботи охороною в клубах я відвідав не одну гей-вечірку. Тому виходячи з цього, парад я уявляв досить брутальним. Збір відбувався в невеличкому парку. О 12:00 почали йти зазначеним маршрутом. Через парад перекрили багато доріг, тому поки я доїхав та поїв, оскільки не снідав, я запізнився на початок. Довелося наздоганяти. Прийшовши в парк, був трохи збитий з пантелику... Діти, дівчата, хлопці, батьки. Стоп. А де ж та брутальщина? Шкіряна білизна, брутальні мужики, голі жопи та облизування один одному гінеталій? Я взагалі туди потрапив? Все досить к
Коментарі
Дописати коментар